Єдність людини і природи в повісті Е.Хемінгуея "Старий і море"

Єдність людини і природи у повісті Е.Хемінгуея «Старий і море»

Напевне, якщо Вас спитають: «Яких американських письменників Ви можете назвати?»,  на думку зразу спаде таке відоме ім’я як Ернест Хемінгуей. Його біографія змушує нас захоплюватися ним, брати в приклад і вчитися в нього. Настільки різностороння та цікава була ця людина.

А якщо Вам зададуть друге питання: «Які книги Е.Хемінгуея Ви знаєте?», то, впевнена, Ви зразу ж згадаєте «Старий і море». І справді, ця повість, на мою думку, є однією з тих історій, які кожен має прочитати за своє життя, адже ця розповідь вміщує у собі все: і етап тривалого очікування та відчайдушних надій, і важкий, сповнений борінь і страждань шлях до мети, і солодку мить її досягнення, і подальше розчарування, коли під досягнутого залишається лише спогад - такий собі «кістяк».
Зі змісту повісті ми знаємо, наскільки Сантьяго, головний персонаж історії, був споріднений з природою. Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Його погляд і думки охоплюють увесь природний світ від безпорадної пташки до космічних стихій. Цей світ, наповнений жорстокою боротьбою і ніжною пульсацією різних форм життя, постає у свідомості рибалки як світ гармонійний і одухотворений. Старий милується красою і величчю  природи,  благоговійно схиляється перед її вищою мудрістю та грізною силою, щиро співчуває тендітним створінням природи, втягнутим у щоденну боротьбу за існування. Він і самого себе усвідомлює часткою природи.  Це відчувається, зокрема, в епізоді, в якому він, згадуючи черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». Взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як серйозного, гідного суперника, в екстремальному змаганні з яким він має або загинути, або перемогти. Однак при цьому душа Сантьяго вільна від ненависті, агресивності, страху чи зухвалості. Навпаки, він захоплено милується грацією та міццю своєї рибини. Він не просто закоханий у це дивовижне створіння природи, а й відчуває до нього щире співчуття. У розпалі боротьби з рибиною герой навіть називає її своєю сестрою. Однак професійна гідність рибалки владно диктує йому битися до кінця, за будь-яку ціну добиватися перемоги. Образ рибалки, прив'язаного до рибини, яка то тягне його човен, то тягнеться за його човном (і сам рибалка не може збагнути, хто кого веде), виростає у символ складних, драматичних і в той же час по-своєму гармонійних взаємин єдності й протистояння людини та природи.